Це дійсно шокуюча історія, і вона, на жаль, резонує з численними повідомленнями про порушення та корупцію у сфері мобілізації та діяльності #ТЦК в #Україні, які регулярно з’являються у медіа та звітах #правоохоронних органів. Хоча ми не можемо використовувати цю історію як доведений юридичний факт, оскільки вона є інформацією “з других рук” і не має документальних підтверджень, вона є потужним соціальним свідченням і може бути використана як основа для гостро-соціальної статті, що висвітлює проблему системно.

​Гірка ціна свободи: як 8500 доларів повертають чоловіків додому, але ламають довіру до #Держави
​$8500. Саме таку суму, за словами нашої читачки, її знайома була змушена заплатити посереднику, щоб витягнути чоловіка з Тернопільського #територіального #центру #комплектування та #соціальної #підтримки (#ТЦК та #СП). Чоловіка затримали на вулиці, коли він йшов на роботу, доставили в ТЦК, швидко провели військово-лікарську комісію (#ВЛК), визнали #придатним, а вже через кілька днів – після передачі грошей – він був вдома. Тепер він у глибокій депресії. Це не поодинокий випадок. Це криза.

​”Впіймали” на вулиці, “випустили” за хабар. ​Історія, яку нам розповіла читачка, жахає своєю цинічною послідовністю. 16 жовтня (дата зі слів свідка) чоловіка, який не був у розшуку (принаймні, про це не було відомо), затримали на вулиці представники #Тернопільського об’єднаного #міського #ТЦК у супроводі #поліції. Такі методи, як відомо, викликають найгострішу критику в суспільстві, але, попри всі роз’яснення юристів про те, що адміністративне затримання можливе лише за наявності законних підстав (наприклад, перебування у розшуку за порушення правил військового обліку), вони продовжують практикуватися.

​Після примусового доставлення до ТЦК — ВЛК, визнання придатним і, ймовірно, підготовка до відправки. І тут з’являється посередник, а з ним — “ціна питання” в $8500. Гроші забрали. Чоловік удома.

​Фінал цієї історії – не хепі-енд, а трагедія: чоловік, який мав би відчувати полегшення, тепер сидить і п’є. Він був спійманий системою, зламаний, а потім “викуплений” за ціну, яка є непідйомною для більшості #українських родин.

​Не поодинокий випадок: системна корупція. ​На жаль, ця історія не виняток, а ілюстрація системної проблеми. Дані #правоохоронних органів регулярно підтверджують, що #корупційні схеми в системі ТЦК та ВЛК – це не “окремі порушники”, а розгалужена мережа:

​Масштабні викриття #НАЗК і #ДБР: Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Державне бюро розслідувань (ДБР) у 2024-2025 роках виявили порушення в деклараціях посадовців ТЦК на десятки #мільйонів гривень, ознаки #незаконного #збагачення (#нерухомість, #елітні #авто, #готівка). Це пряме свідчення того, що #хабарі за “вирішення питань” є значним і стабільним джерелом доходу для недоброчесних чиновників.

​Конкретні суми: У медіа фігурують суми від $2’000 до $10’000 і вище за “білий квиток”, вплив на рішення ВЛК чи виключення зі списків на мобілізацію. Згадані у нашій історії $8’500 цілком вписуються в “ринкові” розцінки корупційного ринку.

​Затримання посередників: Регулярно затримуються як самі працівники ТЦК чи медики ВЛК, так і поліцейські, та цивільні “посередники”, які обіцяють “вирішити питання”.

​Ціна моралі та довіри
​Ця гостра соціальна проблема має набагато глибші наслідки, ніж просто крадіжка грошей. Вона руйнує найважливіше – довіру до Держави і справедливості мобілізації у воєнний час.

​Поділ на “еліту” і “гарматне м’ясо”: Якщо одні громадяни, маючи гроші, можуть просто “відкупитися” від мобілізації, то для бідніших верств населення мобілізація стає не почесним обов’язком, а несправедливим тягарем. Це створює відчуття глибокої соціальної нерівності та підриває моральний дух суспільства.

​Психологічна травма: Як видно з історії нашого читача, примусове затримання, ВЛК і подальший “викуп” – це травматичний досвід. Людина, яка пройшла через цей корупційний “конвеєр”, не відчуває себе захисником, а жертвою.

​Підрив мобілізаційних зусиль: Кожна історія про корупцію посилює страх і спротив мобілізації. Люди бояться не стільки війни, скільки потрапляння в хижі корупційні пастки.

​Що робити?
​Очевидно, що боротьба з цим явищем потребує не лише одиничних затримань, а системних змін:

​Цифровізація та прозорість ВЛК/ТЦК: Максимальне усунення людського фактора через електронні реєстри та прозорість рішень ВЛК.

​Жорсткий контроль: Постійний і безкомпромісний контроль з боку ДБР, НАБУ та внутрішніх служб безпеки ЗСУ.

​Правова просвіта: Чітке інформування громадян про їхні права під час затримання та проходження ВЛК, аби зменшити простір для шантажу.

​Ціна неправомірної свободи у $8500 – це не просто хабар. Це символічна вартість зрадженої довіри, зламаної долі однієї людини та руйнування соціальної справедливості, без якої Перемога стає лише порожнім словом.
#Тернопіль
#ТЦК

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Ганьба на порозі #Гідності: Чому #Герої #Майдану залишаються “неіснуючими” #Інвалідами #Війни?

​Сьогодні, коли #Україна знову у вогні, захищаючи право на своє існування, державні #чиновники демонструють вражаючий цинізм, відмовляючи в належному статусі тим, хто першим пролив кров за цю саму #Гідність. Постраждалі учасники #Революції Гідності, які отримали інвалідність від поранень на #Майдані, роками б’ються об стіну бюрократичної байдужості, не отримуючи законного статусу інвалідів війни. І вся причина – в “чарівному” списку #Міністерства #охорони #здоров’я!

Понад 10 ​років минуло з моменту, коли сотні українців під кулями та кийками вибороли для своєї Держави європейський шлях. Багато з них отримали важкі травми, що призвели до #інвалідності. Чинне законодавство України, створене, здавалося б, для відновлення справедливості, чітко передбачає надання цим особам статусу інвалідів війни. Це не привілей, це законна норма і мінімальна подяка #нації.

​Бюрократичний фантом: список #МОЗ
​Але між законом і реальністю стоїть нездоланна перепона: так званий “список” постраждалих учасників Революції Гідності, затверджений Міністерством охорони здоров’я (МОЗ).

​Якщо твоє прізвище відсутнє в цьому реєстрі, який, схоже, формувався за принципом “сподобався/не сподобався” або “встиг потрапити до виписки/не встиг”, ти автоматично стаєш “неіснуючим” #Героєм для Держави. Неважливо, що ти маєш виписки з лікарень, рішення про встановлення інвалідності, свідчення побратимів чи навіть матеріали кримінальних справ!

​Чиновники МОЗ, сидячи в теплих кабінетах, які існують завдяки тому, що хтось стояв на морозі даючи відсіч “беркуту”, відповідають лише бездушними відписками. Вони посилаються на ту саму норму, яку самі ж і порушують, не бажаючи вносити зміни до своїх застарілих і неповних реєстрів.

​Цинізм воєнного часу
​Ця ситуація обурлива завжди, але вона абсолютно ганебна в умовах повномасштабної війни!
​Сьогодні, коли тисячі нових #ветеранів щодня поповнюють ряди людей з інвалідністю, здавалося б, Держава мала б проявити особливу чуйність і миттєво вирішити цю давню несправедливість. Навпаки, ветерани Майдану змушені витрачати свій час, здоров’я та нерви не на реабілітацію, а на багаторічну війну з армією чиновників, які бояться взяти на себе відповідальність.

​Що це? Саботаж? Чиновники демонструють, що за їхньою логікою, ти повинен був не просто бути пораненим на Майдані, а ще й вчасно потрапити в потрібний столичний госпіталь (звідки тебе міг викрасти “беркут”) і дочекатися, поки хтось у МОЗ натисне кнопку “додати до списку” перед тим, як список закриють!

​Сьогодні Держава волає про #єдність, про #гідність, про шану до #захисників. Але ставлення до перших захисників, до тих, хто підняв прапор Гідності, – це найкращий індикатор ціни цих слів. Виходить, що Гідність і #Закон для наших чиновників – це порожні звуки.

​Ми вимагаємо:
​Негайно розблокувати процес перегляду “списку МОЗ” та створити прозорий і доступний механізм для внесення до нього всіх постраждалих, чия інвалідність є прямим наслідком поранень, отриманих під час Революції Гідності.

​Припинити відписки і бездіяльність. Керівництво Міністерства охорони здоров’я в особі #міністра Віктора #Ляшко має особисто гарантувати вирішення цієї проблеми, а не ховатися за спинами клерків.

​Забезпечити безумовне виконання чинного законодавства щодо надання постраждалим учасникам Революції Гідності статусу інвалідів війни.

​Війну виграють не тільки на фронті, але й у тилу, де справедливість і шана до героїв є основою нашої стійкості.

Якщо ми не здатні подбати про тих, хто виборов нам право жити у #вільній країні, то за що тоді ми боремося?
СЛАВА УКРАЇНІ!

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Залізне правило для служителів держави: Спочатку — ЗСУ, потім — чиновник.

​В умовах повномасштабної агресії #путінської #росії, яка прагне повністю знищити #Україну та #українців, питання #мобілізації та забезпечення Сил оборони є критичним для виживання нації.

Суспільство справедливо очікує, що тягар захисту #Батьківщини розподілятиметься справедливо, і першими, хто має довести свою відданість, мають бути ті, хто прагне керувати державою та отримувати з цього високі доходи.

​​Ми стоїмо перед необхідністю запровадження залізного принципу, який поставить фізичну готовність захищати країну та особисте жертовне служіння як обов’язкову передумову для роботи на державній службі.

​Суть ініціативи Воїнів Добра:
​Хочеш працювати на Державу Україну (бути чиновником, суддею, прокурором, поліціянтом, податківцем, або займати будь-яку іншу відповідальну посаду в органах влади)? — спочатку послужи два роки у Збройних Силах України.

​Цей принцип має стосуватися чоловіків (а за бажанням і жінок) при першому вступі на державну службу чи зайнятті вищих керівних посад, демонструючи справжню, а не лише декларативну, готовність «віддати за Свободу і тіло, і душу», як проголошено в нашому #гімні.

​Чому це необхідний крок?
​Довіра та Справедливість: У час, коли тисячі простих громадян залишають свої домівки і професії, щоб стати на захист країни, надання особливих привілеїв та відстрочок від мобілізації для чиновників, суддів та прокурорів, викликає глибоке обурення.

#Обов’язкова #служба у #ЗСУ перед вступом на посаду стане актом солідарності та відновить довіру суспільства до еліти.

​Формування державного мислення: Дисципліна, відповідальність, здатність приймати рішення в умовах критичного ризику — ці якості, набуті під час військової служби, є незамінними для ефективного державного управління. Чиновник, який пройшов горнило війни, матиме значно глибше розуміння ціни державних рішень та справжніх потреб захисників і громадян.

​Перевірка на відданість: Державна служба, особливо на високих посадах, — це не бізнес і не привілей, а служіння. Вимога пройти військову службу є найкращим фільтром для відсіву тих, хто бачить у державній роботі лише шлях до високої зарплати та особистого збагачення. Готовність ризикувати життям за Батьківщину — це найвище свідчення справжньої, а не фальшивої, доброчесності.

​Посилення обороноздатності: Цей механізм стане постійним джерелом підготовлених кадрів для військового резерву, а також забезпечить ротацію та поповнення бойових частин, сприяючи ефективному виконанню мобілізаційних планів.

​Зміцнення інституцій через жертовність
​Не можна ефективно керувати країною, не розуміючи її болю та не ризикуючи собою заради її захисту. Суддя, який служив, краще розумітиме ветерана. Прокурор, який був на передовій, матиме нульову толерантність до зрадників та корупціонерів. Поліціянт чи чиновник, що пройшов армію, буде більш дисциплінованим та відданим.

​Ця ідея вже знаходить підтримку на законодавчому рівні (наприклад, законопроєкт №13347, що пропонує обов’язкову військову службу або базову загальновійськову підготовку для чоловіків, які вперше вступають на держслужбу), проте вона вимагає жорсткішої реалізації з акцентом на повноцінну службу в умовах військового часу.

#​Військова #служба має стати священним паспортом для входу у владні кабінети. Лише так ми зможемо довести світу та самим собі, що в Україні еліта — це не ті, хто втікає від війни чи ховається за бронюванням, а ті, хто готовий віддати все заради перемоги та майбутнього своєї держави.

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Місцеві «феодали» під час війни: як деспотія влади руйнує довіру в громадах.

​Проблема зловживання владою на місцях в Україні не нова, але в умовах повномасштабної #війни вона набула особливо гострого, подразнюючого характеру. Коли країна бореться за своє існування, а мільйони громадян віддають останні сили і кошти на підтримку #фронту та постраждалих, #місцеві #чиновники, очолювані мерами або сільськими головами, нерідко перетворюють свої повноваження на інструмент особистого збагачення та встановлення власної «міні-диктатури».

​Захоплення влади та формування «кланів». ​Це класична модель деформації місцевого самоврядування, коли виборний голова Сергій #Надал та його найближче оточення (так звана «команда») фактично монополізують усі важелі впливу в місті #Тернополі. Йдеться не лише про формальні посади у міській раді, а й про контроль над #комунальними підприємствами, #земельними ресурсами, #дозвільною системою та, що особливо цинічно, взаємодією з #правоохоронними органами.

​Формується замкнене коло, де вигоди розподіляються за принципом лояльності та родинних зв’язків.

#​Земля та #будівництво: Найкращі ділянки, дозволи на вигідне будівництво, зміна цільового призначення #землі – усе це йде «своїм»: родичам, друзям, бізнес-партнерам.

#​Державні #закупівлі та #тендери: Місцеві комунальні підприємства чи відділи закупівель створюють умови, за яких перемогу в тендерах на #ремонт #доріг, закупівлю обладнання чи будь-які інші послуги гарантовано отримують підконтрольні фірми.

​«Імунітет» від закону: Налагодження неформальних зв’язків із представниками #поліції, #СБУ, #прокуратури та #судів створює для «місцевого клану» відчуття повної безкарності, адже будь-які спроби оскарження чи розслідування блокуються на початковому етапі.
​Хамство і відписки як стиль управління.

​Зворотний бік цієї медалі – це ставлення до пересічних мешканців. Замість сервісу, прозорості та справедливості люди отримують хамство, зверхність та формальні відписки. Їхні законні інтереси – чи то виділення ділянки, вирішення соціальної проблеми, чи прозорість витрачання бюджетних коштів – ігноруються, а активні громадяни, які намагаються чинити опір, можуть зіткнутися з тиском чи переслідуванням.

​Це перетворює #Тернопільську владу на деспотичного власника громади, який керує не в інтересах усіх її членів, а на користь вузького кола осіб.

​Війна як каталізатор і маскування.
​У #воєнний час така ситуація подразнює суспільство до критичного рівня. #Війна мала б стати часом максимальної консолідації, прозорості та єдності навколо спільних цілей. Натомість, ми бачимо два негативні процеси:

​Маскування #зловживань: Режим #воєнного стану, обмеження доступу до реєстрів, спрощені процедури закупівель для потреб оборони чи відбудови – усе це створює ідеальні умови для корупційних схем. Багато рішень приймаються кулуарно, посилаючись на “особливі обставини” та “оперативність”.

​Підрив довіри та деморалізація: Коли люди збирають кошти на дрони та автівки для #ЗСУ, волонтерять і віддають останнє, а паралельно бачать, як місцева влада збагачується на сумнівних тендерах чи роздає землю «кумам», це викликає глибоке розчарування. Це руйнує довіру не лише до конкретного мера #Надала, а й до державних інститутів загалом, підриваючи внутрішню стійкість країни.

​Шляхи подолання
​Боротьба з місцевими «феодалами» вимагає комплексних зусиль:

​Посилення #контролю: Необхідна більш активна робота антикорупційних органів (#НАБУ, #НАЗК) та правоохоронців, спрямована саме на розслідування зловживань, пов’язаних із земельними питаннями, забудовою та тендерами на місцях, особливо в умовах воєнного стану.

​Прозорість та цифровізація: Максимальне відкриття всіх даних про місцеві бюджети, закупівлі (з мінімальними винятками для оборонних потреб), надання адміністративних послуг. Цифровізація значно ускладнює ручний режим управління та корупційні домовленості.

​Активізація громадянського суспільства: Місцеві громадські організації, активісти та журналісти повинні мати всі можливості для незалежного моніторингу рішень влади. Їхня пильність і публічний тиск залишаються одним із найдієвіших інструментів протидії деспотії.

​Реформа відповідальності: Посилення кримінальної та політичної відповідальності для посадових осіб, які довели свою непридатність чи заплямували себе корупцією, особливо у період національної кризи.
​Наразі українське суспільство платить надвисоку ціну за незалежність. І вимагає від влади – від найвищого рівня до найменшого села – такої ж чесності, прозорості та служіння інтересам громади, а не особистим клановим потребам. Подолання місцевої корупції – це не менш важливий фронт, ніж військовий, адже він стосується внутрішньої стійкості та справедливості, за які бореться Україна.

Воїни Добра
Мережа Купуй!

В Україні гостро стоїть проблема глибокої диспропорції в доходах між значною частиною громадян та представниками державних інституцій, особливо на вищих щаблях влади та в судовій системі. Ця ситуація підриває суспільну довіру, посилює відчуття несправедливості та створює сприятливе середовище для корупції.

​Офіційна статистика та публічні дані свідчать про разючу різницю:
​Переважна більшість пенсіонерів в Україні отримує виплати в межах 3-5 тисяч гривень (середня пенсія станом на жовтень 2025 року складає близько 6 436,79 грн, при цьому більшість пенсіонерів, 55,8%, отримують менше 5 000 грн).

​Натомість, середній розмір #пенсії #суддів становить приблизно 107 тисяч гривень. Найвищі суддівські пенсії можуть сягати й понад 390 тисяч гривень.

#​Заробітні #плати суддів у судах вищих інстанцій (наприклад, у Верховному Суді) можуть досягати 290-360 тисяч гривень на місяць і більше, а в середньому по судовій владі значно перевищують 100 тисяч гривень.

​Середня заробітна плата #прокурора коливається в межах 68 тисяч гривень (з урахуванням надбавок та премій), а найвищі пенсії прокурорів сягають 119-219 тисяч гривень.

​Хоча середня зарплата у фінансовій та банківській сфері нижча, топменеджмент державних підприємств та великих банків може отримувати місячну винагороду, що значно перевищує 1 #мільйон гривень.

​Наявність таких високих доходів у порівнянні з середніми зарплатами та пенсіями по країні (середня зарплата в Україні — близько 26 000 грн) викликає справедливе обурення суспільства, особливо коли ці надмірно високі доходи супроводжуються постійними корупційними скандалами. Широко поширені звинувачення в хабарництві, відкатах, та накопиченні фантастичних статків (численна #нерухомість, елітні #автомобілі, значні суми #готівки) лише поглиблюють кризу довіри до влади та #правосуддя.

​​На тлі такої значної різниці в доходах та рівнях життя, виникає потреба у кардинальному перегляді системи відповідальності для державних службовців та представників судової влади.

​Як механізм відновлення справедливості та посилення запобіжного ефекту пропонується запровадження принципу “#Коефіцієнта #покарання”.

​Суть пропозиції:
​Величина покарання за вчинення адміністративних та кримінальних злочинів, пов’язаних з виконанням посадових обов’язків (особливо корупційних), для чиновників та суддів має бути пропорційно збільшена у стільки разів, у скільки разів їхня заробітна плата або пенсія перевищує середню по країні.

Мета: ​посилення стримуючого фактору: чим вищий дохід і соціальний статус особи, тим вищою має бути ціна за порушення закону та зловживання владою.

​Відновлення справедливості: Покарання має відповідати рівню довіри та можливостям, наданим державою. Особи, які отримують надмірну винагороду з бюджету, що формується в тому числі й з податків громадян з низькими доходами, мають нести і надмірну відповідальність.

​Боротьба з корупцією: Значне підвищення ризику та суворості покарання може стати ефективним інструментом для зменшення корупційних проявів у вищих ешелонах влади.

​Такий підхід підкреслює, що служіння суспільству та висока винагорода за це є не лише привілеєм, а й вимагають бездоганної чесності та значно посиленої відповідальності. Впровадження цієї ініціативи вимагатиме внесення відповідних змін до Кримінального та Адміністративного кодексів України, а також політичної волі для їх реалізації.
#Україна
#судді
#чиновники

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Сьогодні, коли #Україна стоїть перед екзистенційною загрозою, ми часто чуємо про небажання частини молодих, здорових чоловіків долучатися до #ЗСУ. Здається, вони не усвідомлюють, що справжня ціна ухилення – це не просто відкладена відповідальність, а ризик опинитися в ситуації, значно гіршій за добровільний захист власної держави.

​Мій родинний досвід – це потужний, гіркий урок історії, який не можна ігнорувати. Він чітко ілюструє долю #українця, який не має власної держави і вибору:

​1924 рік, #Польська армія: Мобілізація мого діда в армію #Польської #Республіки, на її захист.
​1944 рік, #червона армія: Насильницька мобілізація мого батька в неповних 17 років, у розпал страшної війни, без належного спорядження чи підготовки, кинутого на передову.
​1985 рік, #радянська армія напала на #Афганістан: моя мобілізація в 18 років, незважаючи на статус студента, для участі в агресивній війні на чужій землі.

​У всіх цих випадках українці воювали не за себе і не за Україну, а за інтереси імперій, які її поневолили. Їхня доля була трагічною: відсутність вибору, ризик загибелі за чужі цілі, а у випадку окупації – примус воювати проти своїх братів.

​Сьогоднішня альтернатива: вибір між ЗСУ та армією окупанта. ​Молодим українцям, які #ухиляються від мобілізації, варто усвідомити: якщо ви не станете на захист України сьогодні, завтра ви точно будете мобілізовані в армію #окупанта. ​Історія окупованих територій #Донбасу та #Криму, а також нещодавно окупованих частин півдня та сходу, свідчить про те, що це не гіпотетична загроза, а жорстока реальність.

​Примусова мобілізація: Окупанти не питають згоди. Вони хапають чоловіків на вулицях, виривають їх із домівок та кидають на найбільш небезпечні ділянки фронту – часто як “гарматне м’ясо” проти власних співвітчизників.

​Відсутність прав та гідності: У лавах армії агресора українець буде мати найнижчий статус, мінімальне забезпечення та нульове ставлення до його життя. ​А воювати проти української армії – це остаточне клеймо #зрадника, яке нестиме вся родина. Це злочин проти власної країни, який не матиме виправдання. ​Для мобілізованих окупантами українців доля трагічна: або загибель, або полон і статус колаборанта.

​Мобілізація після 25 років – це велика помилка, в 20 років я вже відчував себе дорослим чоловіком. Історично, більшість країн мобілізували молодь віком 18–20 років. Це саме той вік, коли людина знаходиться на піку фізичної форми, енергії та здатності швидко навчатися військової справи.
​Багато військових експертів та ветеранів говорять про необхідність зниження мобілізаційного віку, оскільки:

​Фізична витривалість: Молоді чоловіки краще витримують фізичні та психологічні навантаження фронту.

​Освоєння нових технологій: Вони швидше освоюють складну сучасну техніку, як-от дрони, західні системи озброєння та зв’язок.

​Формування бойового духу: Ранній досвід захисту Батьківщини, отриманий добровільно і свідомо, формує сильне, відповідальне покоління, яке нестиме на собі тягар відновлення країни.

​Висновок: ​Сучасний український чоловік має вибір, якого не мали мої дід, батько і навіть я: воювати за #СВОБОДУ своєї нації або бути примушеним воювати за ЧУЖУ окупаційну #імперію.

​Ухилення від мобілізації – це не “збереження себе”, а гра в рулетку, де на кону стоїть ваша гідність, ваше життя та майбутнє України. Вибір за вами: стати героєм, який захищає свою Батьківщину, чи безправною жертвою, кинутою окупантами на смерть у чужій війні.

​Не чекайте, поки ворог прийде за вами і забере ваш вибір. Станьте на захист України сьогодні, щоб завтра мати право жити на своїй землі вільно і гідно.
СЛАВА УКРАЇНІ!

Воїни Добра

Системна загроза: корупція у #Тернопільському #об’єднаному #міському #ТЦК як виклик #національній #обороні та соціальній справедливості. ​

В умовах повномасштабної #війни, коли кожен #громадянин, здається, має усвідомлювати свою відповідальність за долю країни, #Територіальні #центри #комплектування та #соціальної #підтримки (ТЦК) мали б стати символом організованості та справедливості мобілізаційного процесу.

Натомість, завдяки регулярним медійним повідомленням та резонансним розслідуванням, вони перетворилися на осередок глибокої суспільної недовіри та системної корупції. Це явище є не просто порушенням закону, а прямою загрозою національній безпеці та моральному духу нації.

​Корупційний баланс: здорових «відмазати», хворих — мобілізувати
​Критичний аналіз зловживань у системі #Тернопільського #об’єднаного #міського ТЦК виявляє двосторонню, цинічну схему, яка підриває боєздатність країни. ​

По-перше, торгівля «звільненням» від мобілізації (8’500$-10’000$). Йдеться про численні звинувачення, що посадові особи ТЦК використовують своє службове становище для надання незаконних «послуг» – оформлення #фіктивних довідок про #непридатність, виключення з #військового #обліку чи сприяння незаконному #перетину #кордону. Об’єктом цього тіньового ринку є, як правило, молоді, здорові та платоспроможні чоловіки.
Результат цієї схеми катастрофічний: найцінніший мобілізаційний ресурс, здатний ефективно воювати, залишається в тилу, а корупціонери отримують величезні хабарі.

По-друге, неправомірна мобілізація непідготовлених. Як зворотний бік медалі, ця корупційна «діра» призводить до компенсаторних, але неправомірних дій. Для виконання планів мобілізації, #чиновники Тернопільського об’єднаного міського ТЦК, замість чесної роботи, вдаються до тиску на найменш захищені та юридично менш обізнані категорії громадян. Це стосується чоловіків віком близько шістдесяти років або тих, хто має значні проблеми зі здоров’ям, які очевидно унеможливлюють їхню ефективну участь у бойових діях. Подібні дії не лише не зміцнюють армію, але й призводять до деморалізації, створюючи враження, що держава готова пожертвувати своїми хворими та літніми громадянами, аби прикрити власні корупційні провали.

​Економіка зловживань: Розкіш на тлі війни. ​Фінансовий аспект цієї корупції є найбільш обурливим. #Хабарі, що сягають десятків тисяч доларів за одну «послугу», формують величезні, непропорційні до офіційних зарплат, тіньові капітали.

​Наслідки цих незаконних накопичень неодноразово ставали предметом гучних розслідувань: керівники ТЦК стають власниками елітних #автомобілів, #особняків та #квартир у престижних районах. Це не просто порушення закону – це демонстрація цинізму та морального банкрутства посадових осіб, які збагачуються на війні та крові. У той час, коли країна збирає донати на дрони та елементарне спорядження для бійців на передовій, ті, хто відповідає за мобілізацію, будують собі розкішне життя. Це підриває довіру не лише до окремих ТЦК, а й до державних інституцій загалом.

​Шляхи подолання: Неминучість #покарання та #прозорість
​Поки суспільство бачить, що корупція у ТЦК залишається без невідворотного та жорсткого покарання, довіра до мобілізаційного процесу буде падати.

Для подолання цієї системної загрози потрібні кардинальні кроки:
​Повна прозорість та #цифровізація: Впровадження #електронних #реєстрів та єдиних систем, які мінімізують людський фактор у прийнятті рішень щодо придатності та відстрочки. Це має зробити неможливим видачу фальшивих довідок та маніпуляції з даними.​

Жорсткий #фінансовий #контроль: Негайний аудит майна та доходів керівного складу Тернопільського об’єднаного міського ТЦК та їхніх родин із застосуванням механізмів незаконного збагачення.​

Невідворотність покарання: #Судові #вироки для #корупціонерів мають бути максимально суворими та публічними, незалежно від їхнього рангу чи зв’язків. Це єдиний спосіб відновити принцип справедливості.
​Корупція у Тернопільському об’єднаному міському ТЦК — це не просто кримінальний злочин, це удар у спину військовим, які щодня ризикують життям на фронті. Держава зобов’язана негайно очистити цю критично важливу сферу, оскільки без справедливої та чесної мобілізації неможливо забезпечити ефективну обороноздатність і зберегти моральний стержень нації.
СЛАВА УКРАЇНІ!

Воїни Добра

Проблема #безкарності #посадових осіб та #суддів за непрофесійні, неправомірні чи відверто корупційні рішення є однією з найбільш гострих і несправедливих у сучасній українській державі, особливо в умовах воєнного стану.

Йдеться про ситуацію, коли #чиновники та #судді, приймаючи рішення, які завдають матеріальної шкоди громадянам або державі, жодним чином не ризикують своїм особистим #майном.

​Чинний механізм компенсації шкоди, завданої неправомірними рішеннями органів державної влади чи суду, покладає основний фінансовий тягар на #державний #бюджет. Це означає, що коли рішення посадовця чи судді скасовується вищою інстанцією, а постраждалі громадяни отримують компенсацію, ці виплати здійснюються з коштів платників податків – тобто з грошей всіх простих українців.
​Така система створює тотальну безвідповідальність та комфортні умови для зловживань: ​стимул до непрофесійності та корупції.

Посадова особа чи суддя, знаючи, що фінансові наслідки її помилкового чи корупційного рішення покриє держава, не має реального стримуючого фактора. Ризик для їхньої особистої економічної стабільності нульовий. Це робить прийняття сумнівних рішень менш ризикованим, ніж воно мало б бути.

​Подвійна #несправедливість для Громадян: постраждала особа не лише зазнає шкоди від неправомірного рішення, але й опосередковано оплачує компенсацію, яка їй виплачується, через сплачені нею податки. Фактично, колективно всі громадяни покривають збитки, завдані недоброчесними діями конкретної особи.

​Це особливо неприпустимо зараз, коли кожен бюджетний ресурс має бути спрямований на оборону та підтримку стійкості країни. Витрачання коштів на покриття наслідків чиновницьких помилок та зловживань є розкішшю, яку Україна не може собі дозволити, і прямою диверсією проти суспільної справедливості.

​Для відновлення справедливості та підвищення якості державного управління необхідне термінове впровадження механізму #персональної #майнової #відповідальності чиновників та суддів.
​
Воїни Добра
​

Землю в Дністровському каньйоні захоплюють рейдери, а Тернопільська обласна військова адміністрація в особі заступника голови Пастух Тараса Тимофійовича цього категорично не хоче помічати, надсилає відписки, а можливо сприяє таким злочинним діям в умовах воєнного стану?

Воїни Добра

#Тернопіль
#Заліщики
#Дністер
#земля

Землю в Дністровському каньйоні захоплюють рейдери, а Тернопільська обласна військова адміністрація в особі Голови Негода В’ячеслава Андроновича цього категорично не хоче помічати, надсилає відписки, а можливо сприяє таким злочинним діям в умовах воєнного стану?

Воїни Добра

#Тернопіль
#Заліщики
#Дністер
#земля

Землю в Дністровському каньйоні захоплюють рейдери, а Чортківська районна військова адміністрація Тернопільської області в особі начальника Шипітко Володимира Васильовича цього категорично не хоче помічати, надсилає відписки, а можливо сприяє таким злочинним діям в умовах воєнного стану?

Воїни Добра

#Чортків
#Тернопіль
#Заліщики
#Дністер
#земля

Міському голові міста Тернополя Сергію Надалу. Ще раз повідомляємо вам, що масове скупчення ворон і інших птахів на прибудинкових деревах створює антисанітарні умови, це є порушенням санітарних норм, закріплених у Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постійне забруднення пташиним послідом пішохідних зон, дитячих майданчиків та припаркованих транспортних засобів мешканців є порушенням прав громадян на чисте та безпечне довкілля, гарантованих Конституцією України, а також прав дитини, передбачених Законом України «Про охорону дитинства». Крім того, це завдає шкоди приватному майну тернополян, що суперечить принципам, визначеним Цивільним кодексом України.

Воїни Добра

#надал
#Тернопіль

Землю в Дністровському каньйоні захоплюють рейдери, а Голова Заліщицької міської громади Іван Петрович Дрозд і староста Іван Дмитрович Николин цього категорично не хочуть помічати, а можливо вони сприяють таким злочинним діям в умовах воєнного стану?

Воїни Добра

#Заліщики
#Дністер

пане Смілянський, керуючись Законом України “Про доступ до публічної інформації”, Законом України “Про інформацію”, а також Конституцією України, звертаємося до Вас з приводу неправомірних дій працівників відділень АТ «Укрпошта», щодо встановлення мінімальної оголошеної цінності в 500 грн. для рекомендованих листів з описом вкладення.

Воїни Добра

#Укрпошта
#Смілянський

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Воїни Добра
Мережа Купуй!